Пізню осінь обняли морози,
Засріблилась падолиста мідь.
Може й справді для безумства - розум,
Для життя - одна нікчемна мить.
В полі жнив дивак - останній колос -
Золотіє тим, чого не мав...
Близькість живить те,що розкололось,
Те,що світ ловив, та не піймав...