От і настала спасенна ера,
Воля жаданна. Та щось не та...
Темно в душі, як в очах Гомера,
Хоч і не темна його сліпота.
Може і наші, й мої темноти -
Лиш закодована світлом глиб,
Та, що пильнує забуті гроти,
Де і незрячі бачить могли б.
Темно в душі, як в очах Гомера,
Дикий вогонь через тьму проліта...
Спалено страхи і плахи імперій,
Глиб себебачення - ця сліпота.
Я закриваю натомлені очі,
Кришиться в скронях льодиста соша,
Скапує в руку мою темінь ночі,
Дивно світліє рука і...душа.