_ Прощай! - ти сказав мені.
Я:- Прощай...-
У плавнях блакитних сонце зійшло.
Зацвів на асфальті терпкий молочай,
Торкнулося хвиль золоте весло.
- Забудь! - ти сказав мені.
Я: - І ти...-
Пригас над веслом золотистий німб.
І тяжко було проти хвиль гребти,
Ще тяжче - в минулі дні.
Я чула ,як мука в мені росте.
Світивсь молочай і асфальт яскрів.
- Чужі ми...- промовив ти.
Я: - Пусте...-
До горла клубком підкотився... с п і в.