1
Мамо, сон — по щоках і по віях,
Мамо, сонце солоне таке,
Як дитячі несправджені мрії
Про безсмертя твоє полихке.
Виглядаю з-за поля і гаю,
Плачу в пелену довгій зорі,
А тебе все немає, немає,
Тільки сурми пливуть угорі.
Може, янгол мені журавлино
Сповіщає про щось надземне,
Може, голос твій здалеку лине,
Та ніяк не розрає мене.
Ось я, хлопчик за шибкою хати,
До кінця додивляюся сон,
Де жива, де жива, де жива ти —
І не скоро до суму в полон.
2
Святились яблука в долонях —
В росі накупаний вогонь.
І так не гухало у скронях,
Не гнало в ніч — за оболонь.
І Бог, то молодий і сильний,
То сивий вже, але міцний,
Ходив по водах і по зіллю
І зазирав мені у сни.
Де ти, вітчизно чорнобривців,
І хат, і яблунь, і душі?
Там в очі бризкають суниці —
А не машини по соші.
А не стріла, що зачепила
І понесла, і понесла...
Та був би й лет оцей щасливим —
Крізь сонця мед, смарагди-зливи,
За всі краї, над всі могили, —
Якби ж то мама ще жила...