***

Лидия Филоненко
Укр.
Народилась мов наснилася йому
В сердці думка несподівана і світла.
І збагнуло серце як йому погідно
Серед осені гіркого полину!

І відчуло серце вересневу мить:
Цю осінню золотаву тиху днину...
І наступну після осені хвилину
Яку треба буде якось пережить.

Та серпнева не повернеться печаль!
Я ж усі мости спалила за собою...
Вересневою ще теплою сльозою
Вже бринить на шибці осені печать!