Ми не вміємо мріяти, так, мабуть зовсім не вміємо...
Хто ж бажання загадує в час, як вмирають зірки?..
Вдовольнившись лиш смугами чорними, й деколи - білими,
Все що маємо з часом – лише непрожиті роки.
Ми зовсім не вміємо жити...навіть трішки не вміємо...
Тож можемо всоте життя починати спочатку...
І від себе ховатись, прикрившись від дзеркала віями...
На людях чомусь одягати потрібну їм маску...
Ми зовсім не вміємо вірити...чомусь ми не вміємо...
З нас знущається пекло і рай, коли щось йде не так
А чогось досягли - то ж, звичайно, лиш власними силами!
А всі мудрі думки залишаються тільки в книжках.