У невідоме, у Батурин
Дорога вабить так мене.
Із Києва та на Чернігів,
На землю Розума веде.
Цей шлях лісистий і тернистий,
Прокладений він крізь віки
Козацтвом славним і гетьманством,
Що так давно від нас жили.
Ще гетьман був тоді Мазепа,
Царем в Росії Петро став,
Зросла культура України
На досить нетривалий час.
Війна Північна зруйнувала
Стосунки двох міцних держав,
Петро став злим і безпощадним,
Мазепу зрадником назвав.
І мав на те він дві причини:
Наш гетьман автономним став,
А ще угоду з Карлом-шведом,
Таємно він уже уклав.
Полтавська битва розірвала
Ланцюг,що з’єднував цих двох
Великих лідерів народних,
Зробила все на оборот.
Не врахував чомусь Мазепа,
Що інтерес народних мас,
Не налаштований за нього
І шведів битись повсякчас.
Пройшла пора вже після битви,
В Екзил наш уряд перейшов,
І звідти спробував звернутись
за допомогою у Крим.
І Крим прийняв їх шанобливо,
І допомогу він надав,
Почавши боротьбу з Москвою,
Послів в Бендери він послав.
Мазепа вже, на жаль, помер,
І Орлик гетьманом тут став,
Останнім гетьманом в вигнанні,
На долю час йому припав.
І він не зрадив Україну,
Продовжив справу він святу,
За Батька і народ вкраїнський,
За рідну землю і сім'ю.
Державцем він був дуже вмілим,
І європейцем понад все,
І Конституцію з Європи
Приніс в країну, до Бендер.
Ця Конституція народна,
Там поділ влади і права,
Що їх так довго всі чекали,-
Це демократія нова.
Але не мала вона дії,
Хоча й затверджена була,
І в Україну, як закон
так й не потрапила вона.
А в Україні тим же часом
Становище скрутне було,
Там цар Петро провів реформи,
Від яких було лишень зло.
Губернська, земська,судова,-
Усе робилося для того,
Щоб Україна своїх прав
Не мала більш уже ніколи.
По смерті деспота прийшло
На Україну нове горе,
У формі нових установ,
Колегій,урядів,умов.
Усе вже йшло до скасування
Гетьманства, влади, і ознак,
Що надавали нам державність,
І хоч маленький, але шанс.
Ще гетьман Розум дав надію
На Україну самостійну,
Але прийшла та Катерина,
І зруйнувала ту єдину, і, колись
Ще неподільну Україну.
Складна в нас доля, в українців,
Ми в рабстві виросли, жили,
Але ніколи не здавались,
А все боролись,і завжди
Плекали віру і надію
На незалежність ту єдину.
Незламний дух у патріотів,
Для них немає перешкод,
І до останнього ми вірим
В святе майбутнє без турбот.