***

Елена Найда
Сьогодні ми стоїмо над прірвою.
Ми з тобою удвох,забутий товаришу мій.
Зламалося те,що ми називали вірою,
розбилися образи тліючих мрій.

Остання межа,останній відрізок шляху.
Язики вогненні лижуть підніжжя гір...
Ми з тобою отруєні - ми не відчуємо страху.
Та мене лякає твій померклий зір.

Мене лякає твій згасаючий погляд!
Там немає уже тієї до бою жаги.
Не пекучий холод і не кривавий голод -
там жевріє лишень згасаюча тінь туги...

Заведемо пісню!Ти візьмеш мене за руку.
Затанцюють вогненні дракони у небесах.
Зробим крок в небуття - хай закінчиться вічна мука.
"Я з тобою!" - нехай пролунає востаннє в думках.