Хотілось би знати:
Від чого ховаються люди
Під парасольками сірими...
(Шон Маклех "Листочок у руках")
http://www.stihi.ru/2012/11/17/8546
Коли дощ починає
Свою сіру месу,
Люди немов ритуал здійснюють,
Ховаються під парасольками,
Сірими,
Як і їх проповідник.
Одним не спадає й на гадку,
Що стали уже заручниками
Зачісок дивних, ошатного одягу,
І називають нектар цей небесний
Негодою.
Інших з дитинства привчили так,-
Їм і байдуже,
І парасольки у них
Невеселі завжди,
Найсіріші.
Є ще й такі,
Що змити бояться
Маски свої фальшиві,-
А раптом під ними
Уже не виявиться
Обличчя.
І тільки поодиноким
Парасольки потрібні,
Щоб стати
Музикантом дощових крапель.
Під музику цю
Співає вітер,
Від безконечності світу сп’янілий,
Та розплітає коси
Сивої безнадії.
Глухонімий двірник
Вислуховує сповідь
Осені,
Що на одрі золотому
Щемно зі світом прощається.
Він бо ж глухий
До людських тільки слів,
Пустопорожніх
(А вам і не здогадатися).
Й не німота в нього зовсім,-
Обітниця,
Щоб берегти
Таємницю сповіді
(А вам би і не придумати).
Та до нього і діла нікому немає,
Для більшості
Цей бідака
Тільки частка вулиці мокрої...
Так іноді зручно
Під парасолькою сірою
Не помічати ближнього...
Таке от...
21.11.2012 Asturias