Навіщо поглядом своїм мене голубиш,
Зникаєш уві сні моїм кудись безслідно?
Як миле сонечко зимою, кригу губиш
І все даруєш ніжний спів, такий потрібний.
Навіщо серце щемиш безкінечним сяйвом,
Біжиш рікою через край моїх ідилій?
Хто зможе силу цю приборкати не знаю
Та я втопаю і корюсь прекрасній силі.
Навіщо ти у снах на відстані говориш
Такі слова, що їх, однак, не осягнути?
І грає Лірник, десь під небом, щастя творить,
А я так хочу все життя туди гайнути.
Навіщо поглядом заманюєш безжально
У світ, де всі маршрути сховані від мене?
Хоча б один знайти, хоч стежечку астральну,
До витоків любові в просторі безмежнім.
14:21, 24.11.2012 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru