Циган де

Константин Гай
За Рендьярдом Кіплінгом

Кошлатий джміль – на духмяний хміль,
Чи метелик – де мак цвіте,
А циган – за обрій, по дорозі мрій,
Куди доля його веде.

Кошлатий джміль – на духмяний хміль,
Сіра чапля – у татарник.
А циганське дівча, шал вогню в очах
За коханим веде у слід.

Тож вперед – за циганською зіркою мрій,
В край де крила вітрил майорять.
Де зіниці сузір’ям плекають надій
В небесах, що багрянцем горять.

Диких вепрів слід – в чагарі боліт,
Дикі коні по степу мчать.
А циганські шатри – де гудуть вітри
І вогні кочових багать. 

Треба й нам пройти, крізь усі світи
Без вагання – пекло, чи рай.
В єднанні двох сердець долі навпростець
Хоч на край землі, хоч за край.

Тож вперед – за циганською зіркою мрій,
На схід сонця, світанку на стріч.
Там де хвилі рожеві цілують обрій,
В небуття проганяючи ніч.

Рома дро дуріпен, рома дро дуріпен,
Хабі хай вітрадіно дж яс те.
Вурмі те чая, хабі хай лулуді –
Краліца, песхар’я, лубані.

Тож вперед – за циганською зіркою мрій,
В вир південних широт – до мети,
Там де Божа мітла, ніби пил із стола,
В засвіти замітає сліди.