Розгубленою себе почуваю,
наближається зимова пора - відчуваю.
У голові плутаються сумні думки,
осіння пора безвихіддю вража.
Ніби завмерло все навкруги,
це й є справжній зимовий перехід.
Осінь лишає нас на самоті.
Передчуття зимової пори.
Звуків не чутно,
та й слів не потрібно.
Згасає осінь й так видно.
Осідає крапельками дощова пора
на голі дерева, як сльозинками з неба.
Осіння мряка все заполонила,
гнітучий настрій дурманить,
ніби у сон клонить.
Оголені крони дерев -
листя лежить долу.
Туман панує завісою знову.
Утрішня пора,
ніби - то, в надвечір`я впада.
Слабкість відчувається у всьому
й безпорадність.
Не повернути нам прекрасну багряну пору.
Замовкло все навкруги, настала осіння тиша,
мовчить й моя душа.
Зима осені дихає в спину,
й не має зупину!