Закохаю, зацілую, замилую,
Як зустріну - вже не відпущу!
І пізнаєш ти тоді мене другую
У обіймах літнього дощу.
І заплачу, і сльозою тебе вмию,
І від болю давнього зцілю,
А своїм волоссям довгим вкрию,
І промовлю: Я тебе люблю!
Знаю, буде це колись, а не сьогодні,
І на долю гріх нам нарікать!
Бо усі шляхи незвідані Господні,
Нам лишилось трохи почекать.
Але вже тоді , як дочекаюсь,
Закохаю в ніжності душі,
Знаю, що згрішу і не розкаюсь...
І про це писатиму вірші.