Моя печаль заклечана чеканням,
ячить чаїно в мушлі довгих днів,
терплячим стало стомлене кохання,
коли у ньому біль переболів.
Чекаю звично почуттєвих струмів
у щирім щасті голосу твого,
де в пелюстках довірливого суму
дріма надій негаснучих вогонь.
Пророче, незбагненно, невблаганно
відсвічена у тисячах облич,
ячить печаль, заклечана чеканням,
напередодні неминучих стріч.