Ти рахуєш в своїй підсвідомості сходи,
мариш тою красой чорно-білого Вія,
а до мене щоночі натхнення приходе
і ґвалтує мій мозок, як тільки уміє.
Ти готична мов пані із середньовіччя
і, напевно, тобі складав Вільям сонети,
я ж ховаю своє, геть не гарне, обличчя
у просторах фантазій, віршів і рунета.
Ти така особлива, така невгамовна,
твоя постать так сяє, аж ріже очниці.
Коли ти в мене є, то життя стає повним,
різнобарвним, яскравим, а решта – дурниці.
Ти – володарка тиші із нотами блюзу,
Я кохаю тебе, моя пристрасна Муза!