вона

Михаил Дубривный
Ще краща ніж колись
Тепер ти інша, і чюжа
Доросла, неземна
Для тебе люди падають до ями

Без снів ступаеш по землі
Слідів не залишая
Навіки вірив я тобі
Та вже не довіряю

Скажи мені, твій світ для кого
Спалити вічність, щастя не пізнав
Привітна, докори мої, здолали розум
Пробач я вб’ю кохання

Не знайти іншої, крізь століття часу
Прихилить до грудей, зігріє справжнім 
Заблукали, але ще не програли
Красою небо запалало

Мільйонами сердець, В безмежній далі 
Чекаю день, і все чюже подалі
 Збираю все що незійшлось
На зустріч  маю я слова,
         
Не потрібно мені іншої весни
Тебе кохаю і зачиняю, 
В обіймах я своїх