Храпаста дорога. Гупають коні.
Якось доїдемо. Всі, як є.
Одні — на волі.
Інші — в полоні.
Клопоту віра ще завдає...
Охвота благенька та кожушина.
Грудень на світі —
і сім, і тім.
Кайданами брязка горда старшина...
Я — поводар?
Конвоїр?
Чи мім?!
Бридко за себе. Ярміс не зуміє
Дати й гетьман.
Стоїть в небесах
В шарлаті. Смерть йому ниє —
Трива безнастанно в оцих голосах.
Скоро там прірва?
Аж вітер благає:
Пошвидше! Щоб — ні проклять, ні ран.
Обдертий терен услід нахиляє,
А той встає,
як іван-покиван...