Він думками торкається струн поетичної ліри,
Марить небом і мріє зустріти свою принцесу...
Мудрі книги - його вірний засіб від стресу,
Щиро в серці палає вогонь нев'янучої віри.
Виривається мріями в небо серед дикої ночі,
П*є світанки очима і трохи вірить у сни.
Гарячково вдихає аромат запашної сосни...
У цих злетах його видають лиш замріяні очі.
Його норов незламний не може комусь підкорятись,
Йому воля потрібна і крапля віри в людей.
Прагне щастя й живе в круговерті ідей;
Так по-справжньому,щиро вміє лиш він посміхатись!