***

Маленька  елегантно  –  щира    леді  О.
Очима  гіпнотично  гладила  вікно.
Міцніла  туга  в  ній,  немов  п’янке  вино,
Залистопадило  із  нею  заодно.
Дощу  –  хлопчиську  було  все  одно,
Плював  по  краплі  у  її  вікно.
Байдужа  тиша  вже  давним-давно
Засіяла  в  її  думках  своє  зерно.
А  вітер,  як  в  дешевому  кіно
Хронічним  нежитем  розхлюпував  вапно.
Забруднюючи  щік  м’яке  сукно
Шалено  –  неземної  леді  О.
Вона  була,  мов  чисте  полотно,
Перлинка  світла,  кинута  на  дно.
Торкала  пензлем  снів  веретено,
А  будні  ранили  надії  у  стегно.
Її  сльозин  сягнути  не  дано,
Тим,  хто  в  вікні  бачить  лише  вікно.
Хто  розбавляє  світом  мрій  вино,
Хто  персонаж  дешевого  кіно.
Реальність  ловить  її  тісно  в  стремено,
Кидаючи  обличчя  в  принцип  доміно.
Ти  будь  собою,  вкотре,  все  одно,
Моя  маленька,  ніжна  леді  О.