Біла світла мить мого життя
Незламна, неймовірна
Непізнана, чюжа злочинна
Свята біда накрила з головою
Почую голос,
И все поникле сірим
Пізнаемо, раніше не пізнане
Відкриють очі, все що непомітне
Здалося, що раніше я не жив
Навіщо все зникає, спокій
Мій зрадливий, вигаданний світ
Я бачю що навколо, лишилося
Все з дитинства знайоме
Подих на повні груди, чари природи
Мого краю, дерева в небо як по краю
Річкою омивають, скелясті береги
Прозорість вабить, і вражає
Нічого не бентежить, нічого не крає
Молоду ще матір, Руками обіймаю
Радію чашці молока
Зникало з часом, с плином
Всебуття, людина як безпомічна комаха
Із попилу знайду, із забуття
Вражає, відчути,
Зламати час, у сні забутись