Я - вічний образ одинацтва,
Як не бажай, як не кричи,
Чужа я буду, бо дивацтва,
Мені як влиті до душі.
Боюсь пускати до кімнати,
Бо надсміються, наламають,
Бо важко дуже будувати,
Тому й ніколи не спіймають.
Я не дозволю! Я не дамся!
Тому що дуже обережна.
Як та Афінонька належна,
Я буду зажди незалежна…