а знаєш, ти такий до болю холодний,
як крига у айсбергів десь в антарктиді.
твій голос відлунням звучить із безодні,
й слова йдуть до мене, неначе бандити.
а знаєш, як боляче чути мовчання,
як в серці плекаєш надію та іскру?
згадай, як уперше з нетерпінням чекав на
ту дівчину теплу, вишневу й барвисту.
а знаєш, тепер неважливе все інше,
хто скаже не те чи вгадає думки.
затертою стала теорія ніцше,
повісивши мовчки на серце замки.
а знаєш, тепер мені байдуже буде
до того, чи тепло одягся вночі,
чи часто приходиш до думки-приблуди
й чи розумієш сумних глядачів.
2.12.12