* * *
Чи всі ми тимчасові в цьому світі:
багаті й бідні, зрячі та сліпі;
усі-усі: бездарні і маститі,
голодні й ситі, грішні і святі.
Так, тимчасові! І Страшного суду
не боїмось – ні раб, ні президент.
Не бачимо в підступних діях бруду,
війна на смерть за кожен зайвий цент,
за краще місце, визнання публічне,
хоча усе це – марнота марнот,
і є одне питання риторичне:
а чи насправді отакий народ?
Якщо насправді, так ми – бидло знічене.
А в бидла не буває майбуття.
Не може навіть мріяти про вічне
мить, на яку чекає забуття.
Досліджуємо космосу глибіні,
безсмертя тілу мріємо створить...
Коли ж ми душу створимо людині
з тотожністю: Людина = Вічність = Мить?