Промениста осінь вже давно
Прийшла до нас така багряна
Та коси розпустила плавно
Несучи нам свою красу!
Такі червоні, неозорі
Кружать невлад надворі листя
Немає слів у нас в фольклорі
Щоб описать таке прекрасне дійство.
Дерева голі вже стоять
Птахи нам не співають дзвінко
Але в серцях таки горять
Любові вогники, так стрімко!
Так весело і дружно грають діти
Та поспішають кудись люди
А треба просто порадіти
За те добро, що є в нас всюди.
За те, що є, за те, що буде
За те, що нам вдалося враз
За те, що мати не забуде
За розуміння без образ.
Така вже гарна пора року
Ніхто не скаже навпаки
Зі слів всевишнього пророку
Пишу я вам такі рядки!