Когда-то взбалмошно-шальную,
теперь застывшую досужно,
укрыла под броню стальную
напалмом выжженную душу.
Зола костра мерцает красным.
Вся жизнь - убогая часовня.
Освободившись от соблазнов,
побег последний я готовлю.
Но Ваши губы - преступленье!
Но Ваши руки - божья кара!
Во взгляд мольфарский погруженье
испепеляет адским жаром.
Иду за гранью иль - по краю?..
Я Ваш приход предвосхищаю!
За межею
Колись веселу і зухвалу,
Тепер розважливо-байдужу,
Під панцир спокою сховала
Напалмом випалену душу.
Згасає вогнище повільно —
Тече життя напівчернече.
Від зваби Світу майже вільна
Готую остаточну втечу.
Та Ваші губи — згуби злочин.
Та Ваші пальці — вирок вірі.
Занурення в містичні очі,
Немов падіння в чорні діри.
Йду за межею, чи по краю?..
Я серцем Вас передчуваю.
А.Гетманец.