(моїй мамі)
Вишивала зірками й дірами.
Юлія Холод
Під серцем носила з вірою.
Світанки чеканням міряла.
Сорочку зірками й дірами
стривожено гаптувала.
На долю дзвінку, усміхнену!
У старості – мати втіхою…
Колиску в морози сміхом і
долонями зігрівала.
Слова молитвами танули,
на тім’я лягали манною…
Роки постаріли й канули
під хустку тернову вмить.
Душа загубилась в осені.
Онуки по хаті – босими,
в сорочках, розшитих росами…
і серце за всіх болить…