Коханий

Елизавета Новак
Твої слова в загублений момент
Зостались десь у схованих листах.
Розбите небо розлетілось, сіре, вщент,
І тане сніг на всміхнених вустах.

Твої слова в загубленім вогні
Горіли, мов під вечір небокрай,
І мої спогади заграють на струні,
Шепоче тихо серце - не вмирай.

І подих твій, немов калейдоскоп,
Заграє музику із серцем просто в такт,
Холодний сніг цілує землю в лоб,
Змиває в лінію безмежний список дат.

І подих твій, немов глибока ніч,
Бринить в мені, як ніжний оксамит.
У твоїх грудях серце топить піч,
Вона без жалю спалить кожну мить.

І погляд твій, немов останній крок,
Прозори очі - чисті, як дощі.
Без тебе я - як небо без зірок.
Без тебе я - як тіло без душі.