Нічка ниткою золотою
Вишивала зіроньки наді мною.
Закохалась ніченька в солов’я,
Тож і прикрашалася як могла.
За парфуми м’ята в ней ,черемшина,
І бузкові квітоньки, і калина.
Я ж від чар нічних отих як не я,
Йде від щастя обертом голова.
Соловейко ж пісні такі співав—
Сад вишневий кращого не чував!
Та знайшлися люди лихі і злі,
Порубали сад отой на друзки.
Соловейка більше вже там нема,
А без нього й нічка не чарівна.
Помарніла ніченька, як і я.
Залишилась з нею нам лиш журба.