У тебе десь там сніг такий, як в мене.
У тебе десь там дим, що відчуваю досі.
Замерзлі ноги в мене, як і в тебе,
Бо вийшли з грудня обидвоє босі.
Камінні нетрі.Брудом обростаю.
Й мнеі вже нікуди тікать.
Єдина стежка йде до краю.
Мені ж на неї вже не встать.
Нехай це "десь" наблизиться хоч трохи,
До того "десь", де мерзну я.
Пришвидш хоч трохи совї кроки.
Триванням миті завершиться хода.
Ти на ковток повітря схожий,
Що застрягає в горлі без пуття.
І зупинитись я невзмозі, може,
Залежна я тепер без вороття.