Мій пошук вийшов на останнє коло.
І на питання "Хто ж для тебе я?"
Я відповім, що стала тінню остраху і болю,
Осліплим звірем, бранцем почуття.
Безглуздість споглядань і відчай поривань в безодню.
Залишуся тепер хвилиною твого життя.
Холодний погляд відібрав у мене волю.
Ти вкрав мене, забрав останнє "я".
Та біля тебе порожньо ніколи не було.
Я необачливо повірила в оману.
Мене зпросоння щось до тебе привело,
Ти лиш впусти чи зачини сталеву браму.
Бо каяття з полону душу не звільняє
І знов запитую "Хто ж є для тебе я?"
Та тільки шепіт мій знесилено лунає.
Ти не дізнаєшся, що я була твоя.