Я позичаю мрії снам,
Я віддаю їх на поталу.
Я розривати мрії стану,
Якщо їх вчасно не роздам.
Чи раз набгать, як еполети?
Нехай отак собі блищать.
Незбутні, хворі , все ж горять.
Нехай любуються естети.
Гірку пігулку запиваю.
Нехай все лишиться як є.
Бо все одно колись мине
Той крик крізь сни: Я потопаю!
А що залишиться на потім?
Я мрії витворю нові,
А потім знов роздам , як ті.
Де серцю важче, легше плоті.