На Таврійських просторах,В Горностая краях,
Де Дніпро в берегах, мов в полоні,
Де степи золотисті на жнивних полях,
Хлібом пахне з батьківськой долоні.
Я родився в краю, там немов би в раю,
У садочках я мріяв доволі,
Соловейки будили в ранкову зорю,
Колискову я слухав у полі.
На вечірню зорю чути пісні дівчат,
Що вродливі і певно найкращі,
А бабусі в садочку повчають внучат,
Бавить сріблом їм річка крізь хащі.
Там садочки зелені в кожнім році цвітуть,
Краєвиди в краю в тім чудові,
Виноградна лоза, вино й сік нам дають,
І кавунчики родять пудові.
Там на схилах Дніпра, я кохання пізнав,
І в очах першу зірку побачив,
Світлячком нам стежину до мрій підказав,
Бо гарнішої в світі не бачив,
Горностаївський край, де по водах Дніпра,
Борознять пароплав і метеори,
Та повільно пливе сухо грузна баржа,
А на пляжі «русалки» чудові.
Рідний край розквітав, пахло хлібом в домах,
У Райцентр я їздив мов в місто,
Зустрічало дівча може з втомой в очах,
Прикрашало їй груди намисто…
5.12 2012р.