Перший сніг сивиною лягає на скроні,
Льодом сковує ріки й озера усюди.
Я найпершу сніжинку сховаю в долоні,
Щоб подув у обличчя мені вітром грудень.
Передмова зими. Довгих вітряних ночей,
Коли віхола крутить своє веретено.
Я до тебе, коханий, поринути хочу,
Щоби знову твій сміх пролунав коло мене.
Грудень. Перша зимова сторінка відкрита,
Щоб писалася нова історія срібна.
Ти прийшов , та однак моє серце розбите,
На наївне дівча я тепер не подібна.
Я тепер немов та снігова королева.
Та кому я брешу? У душі ще дитина!
Ти не слухай образи і голос сталевий,
А скоріш пригорни і цілуй без упину!
03,12,2012р.