Таке собі німе кіно -
Ми вже забули, як буває.
Ми вже забули, як давно
І все в житті ми забуваєм.
Та я ніколи не полишу
Той вирій дивних почуттів,
Полину я в ту тьму найглибшу
Щоб взнати щастя берегів.
Полину я у ніжні роси,
Що тануть, мов біда щодня,
У мрії розплетені коси,
У швидкість дикого коня
Злечу над світом, над тобою,
Закрию крилами від зла -
Я не віддам тебе без бою!
Не для пітьми любов цвіла!