Утомленная осеннею тоскою,
Луна отражалась в воде,
Уверенной, легкой ходою,
Ее тени бродят под вербою,
Как мысли в седой голове.
Ночь в размышлениях сплывала,
Гасли звезды в вышине,
Верба листья раскидала,
С них кораблики пускала,
Блуждали мысли в тишине.
Розовые кони из востока,
Красное тащили колесо,
Рассвету шедшему из далека,
Туманом стелилась дорога,
А мысли поднимались высоко.
Утренние тени растворились,
Побледнела в небесах луна,
В тумане листья заблудились,
За легкий ветер зацепились,
И плыли, как и мысли – в никуда.
ОСІННІ ДУМКИ
(Первый вариант на украинском языке
Автор О.Якимчук)
Втомлений осінньою журбою,
Віддзеркалюється місяць у воді,
Поважною, холодною ходою,
Його тіні бродять під вербою,
Як думки у сивій голові.
Ніч у роздумах минала,
Згасали зорі в вишині,
Верба листя розкидала,
З них кораблики пускала,
А думки блукали в тишині.
Коні рожеві зі сходу,
Червоне колесо тягли,
Туман густий лягав на воду,
Немов стелив м’яку дорогу,
Думки в світанок побрели.
У світлі ранку загубилися,
Сріблясті місячні сліди,
Листки в тумані заблудилися,
За подих вітру зачепилися,
Як і думки, пливли – у нікуди.