***

Дамира Нуриахматова
А нещодавно ми вбили сонце
Воно було між нами
Воно вже звикло
Його не раз ми стирали в попіл
Били його ногами
Усім на втіху
Ми гвалтували його щосили
Рвали його на шмаття
Усе з*їдали
Ми у ганчір*я його зносили
Як зношують нові плаття
Воно мовчало
***
Нам так подобалось бути дітьми
Будувати з піску і криги
Шукали мрію
Ми у волосся вплітали квіти
Читали ті самі книги
Сонцю раділи
Ми так любили дивитись фільми
Пити солодку каву
І довго спати
Та, всі і завжди стають чужими
Й не знають що навіть сонце
Може вмирати
***
Ми загубились в метрополітені
Ми їдемо в різні боки
Не ті вагони
Ми інші треки качаєм в плеєр
Самотності чуєм кроки
Геть сонце гоним
Ми в один колір фарбували небо
Разом купляли сигарети
Разом палили
Ти кинула палити, а він – тебе
Ми сонце захотіли стерти
Ми його вбили…
 
А нещодавно ми вбили сонце
Воно було між нами
Воно вже звикло… D.N.