я так і не зміг
чекати на збіг
щасливих обставин
на буйні розливи отави
і пальцеві просвітки сині
де я не повинен
міліти в дощі що іде
дивитися на людей
немовби на піксельний вітер
спотворення висоти
пташиного лету
портрету
з нескладених літер
стояти за Богом
лише перед Ним і за Нього
і слухати тишу
сильнішу
за неміч і горе
і не оглядатись
на мухогоніння
мутне бурмотіння
зколінених поруч
чола не розбивши
і світ переживши
мов соками травлений голод
водити у вусі церков хороводи
за дзвони
вмирати як серце холоне
себе розкладати
на пекло на мідь і на воду
і плакати
як немужчина
нестримно
завивно
і без причини
я так і не зміг
і просто приліг
відлунням
далеким до стуку
як втрачена мука
у загнаних скронях
чеканням перонів
ваганням
безсонням
душею осоння
білішим за сніг
я
так
і
не
зміг
5 Грудня 2012