http://www.stihi.ru/2012/12/07/11246
Жах та біль скорботної землі, що палала чорним смолоскипом,
Птахом обезсиленим стоїть, спомином чорнобильського лиха…
Так було… В ніч ангел засурмив… Впала зірка, небо почорніло,
Чорні хмарі краяли вітри… зникло сонце… землю спопелило.
Одкровення вічних страшних мук, огортало серце пеленою,
І душа заклякла на хресті та невдовзі вкрилась сивиною...
Пекло вийшло з Чотирьох Воріт по’ світу рознести ізотопи,
Заволав до Бога божий світ в чорній та безвихідній жалобі…
Час минув, сплили в віка роки, знов земля в блаженстві шаленіє,
Де страждали люди – пишний цвіт - чорний ліс зродився, зеленіє .
Янголи вернулись с забуття, грають сурми, тихо плачуть верби, -
Та немає з жаху вороття – то душа знедолена біль терпить …
«…Засурмив третій янгол, — і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі тієї – «Полин». І стала третина води, як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона.» (Апокаліпсис)