Чому так сталось, я не скажу,
Чому так вийшло, сама не знаю...
І тільки в пам'яті бережу,
І лише серце собі тим краю.
Перед очима, неначе дим,
І наша зустріч - всього найвища,
Було кохання колись живим,
Тепер лишилось... лиш попелище.
Приспів
Розчарування, розчарування...
Які гіркі твої сліди...
Нема кохання, лише страждання
І сподівання приносиш ти.
І часом хочеться все забуть,
Полинуть в край, де цвітуть мімози,
І зрозуміти найвищу суть.
Не проливаючи марно сльози.
Та треба вірити у життя,
Мені ж бо є задлякого жити,
І вже ні смуток, ні каяття,
На жаль не можуть усе змінити.
14.04.1996