Поміж першими, та останніми
Тягне лямку свою до скону
Той, хто росами ходить ранніми,
Той, хто молиться до ікони
Попросити у Бога сили,
І здоров'я для різних ближніх...
Потім втомлений зніме крила
Після дуже важкого тижня.
Для сторонніх - звичайний смертний,
Дехто навіть кричав: - "Небога!
Треба в порох таких розтерти,
І до пекла таким дорога."
Тільки він не звертав уваги,
А робив, те що серце скаже.
Хто страждав - рятував від спраги,
Грішні душі вмивав від сажі.
Є такі серед нас, повірте,
Що над нами взялИ опіку
У реаліях, не у вірті,
Хоч звучить це, можливо, дико.