Обірвалась мотУзка нині,
Що єднала колись серця.
Вдарив грім по твоїй родині -
До логічного звів кінця.
Він прохав, - не роби аборту,
Голосив, - не губи дитя!
І тектиме тепер в аорті
Гріх кривавий усе життя.
Відцтвітають поволі вишні.
Не летить соловейко в сад.
Чоловік відтепер колишній,
І дороги нема назад.
Він пішов. Не зумів простити,
Проковтнувши сльозу обрАз...
Як на серці з цим далі жити,
І чекати на Судний Час?..