В ті далекі часи давнини,
Коли ще жили волохаті слони,
Люди збирались в великі общини,
Так утворились сучасні країни.
Старшою в племені жінка була,
Діток ростила, вогонь берегла,
Кращої долі тоді вже шукали,
По всій землі вони кочували.
Сварки та війни за клаптик землі,
Вели племена великі й малі.
Виріши Бог людей розсудити,
Землю між ними всіма поділити.
В призначений час зібралися країни,
Не було серед них лише України.
Землі між ними Господь розділив,
Згодом лише українку зустрів.
Чому ж ти дівчино так запізнилася?
Боже Всевишній тобі я молилася,
І вказав їй творець на той край,
Де сам збирався створити рай.
Найкращі землі у нас і донині,
Степи широкі, ліси, полонини,
Але в спокусі легкої наживи,
Люди молитву уже заглушили...