Казочка про...

Олег Якимчук
В ті далекі часи давнини,
Коли ще жили волохаті слони,

Люди збирались в великі общини,
Так утворились сучасні країни.

Старшою в племені жінка була,
Діток ростила, вогонь берегла,

Кращої долі тоді вже шукали,
По всій землі вони кочували.

Сварки та війни за клаптик землі,
Вели племена великі й малі.

Виріши Бог людей розсудити,
Землю між ними всіма поділити.

В призначений час зібралися країни,
Не було серед них лише України.

Землі між ними Господь розділив,
Згодом лише українку зустрів.

Чому ж ти дівчино так запізнилася?
Боже Всевишній тобі я молилася,

І вказав їй творець на той край,
Де сам збирався створити рай.

Найкращі землі у нас і донині,
Степи широкі, ліси, полонини,

Але в спокусі легкої наживи,
Люди молитву уже заглушили...