Щодня до Вас душею лину,
Вві сні барвистім бачу Вас.
Чекаю знов на ту хвилину,
Коли прийде ефірний час.
Щоб простягнути Вам долоню
Із поетичним колоском,
Щоб знов запульсувало в скронях,
Щоб ніжність збігла знов рядком.
Щоб посміхатись Вашим жартам,
Щоб спрагу серця вгамувать,
Віддатись полум'ю азарту,
Талант по крапельці вивчать.
Для Вас я в всесвіті - піщинка.-
Мені, даруйте, все одно.
Ви ж - книг душі диво-сторінка,
Натхнення творче джерело.
Ви ідеал поета справжній!
(Це не самі лише слова). -
Тож я шепочу, повна вражень:
"Спасибі долі, що звела!..»