Над чашею злітаються роки століть,
Руками чорними, долонею страхіть,
Летить минулого розгніваная хіть,
І дихать тільки може, та не жить.
Дивись в рисунки, що віщують біль,
Суди по ним свою свободу,
Живи лише щасливим болем тим,
Вклади з дияволом угоду.
Бо чи до злого, чи до бога
Ти мило і поклади сто ідеш,
Марнуєш жизнь свою на те,
Чого ніколи не знайдеш.
Так правильно! Так будеш!
Тобі сказали – то й роби!
Лиш ти над гущею долонею поводиш,
І заведеш когось у темні береги.
Навколо голоси і очі
Й за спиною й навскрізь.
Коли ж тебе усі забудуть,
Щоб не устигнуть розбудить.