***

;Ти думаєш что я тобі потрібна,
Але чому та біль в моїх думках,
Руйнує той невпинний спогад,
Надія помирає на руках?
Чому моє життя руйнує вітер,
Не залишаючи тепло в душі?
Навіщо всі ці сльози теплі,
Навіщо вся ця біль мені?
Коли ти не цінуєш слово.
Небесний подих не залишив слід.
Навіщо ти руйнуєш ніжність?
Моїй душі даруєш біль?
Твої слова,однак,ніщо не значать...
Це був лише безжальний сон...
Перетворивши біль на подих...
Ти посміхнувся,та пішов...