***

Нібито разом, й водночас – окремо -
Так вже існуємо років зі сто.
Два різних слова, ми дві різні теми.
Ти – це картина, а я – це кіно.
Нібито схожі, однакові ніби,
Все ж таки різні – антоніми ми.
Ти, певно, птаха, а я, мабуть, риба
Ти на Луні, проте я на Землі.
Знаєш, це все не по-людськи, це - дивно…
Спільна одна є країна для мрій,
Форма правління там федеративна,
Кожен з нас хоче царем бути в ній.
Кажуть, що мінус до плюса все тягне,
Нібито це усе наче магніт.
Тільки чому ми з тобою не прагнем
Бути разом усі сто тисяч літ?
(с) Філатова В.