Я дізнався що буде в майбутнім,
Мені Бог особисто сказав.
У Його кабінеті присутнім
Я уперше в житті цьому став.
Бо хотілось дізнатись дурному,
Що робитиму завтра весь день.
І я вірив в це, як в аксіому,
Що Він скаже мені “Ну, окей...”
Як там пишуть - “По вірі воздасться”,
Воздалося... Я бачив Його!
Боже! Скільки ж було тоді щастя!
Ось уже Він включає кіно...
Я дивлюсь — перед мною постали -
Всі картини наступного дня.
Бачив я, як те сонце вставало,
Як прокинувсь той самий... то — я.
Повсякденно виходжу зі спальні,
Йду на кухню...все так, як завжди...
Я поснідав, вдягнувся охайно,
Настав час на роботу іти.
Я відразу заходжу до шефа,
А він злий — як собака кричить!
Я хвилююсь немов води б’єфа!
Уже правди нема куди діть…
Цілий день працював, як коняка!
Ось нарешті – додому вже час.
Сів в тролейбус, що номер двадцятий,
Але раптом на місці зав’яз…
Хтозна звідки КАМАЗ вилітає,
Та з усього запалу у нас.
От і все… більше мене немає.
От який він - останній мій час…
Раз – і миттю життя обірвалось.
І не тільки, не тільки моє…
А раніше завжди так здавалось -
«Смерть раптова мене омине».
Я дивлюсь – моє тіло криваве,
Жалюгідне і мертве лежить.
Мені прикро і болісно стало…
Я не встиг ще нормально пожить!
«Боже» - було сказати хотілось,
Та в кімнаті я сам…нікого…
Тож, на землю вертати лишилось
Я пішов, опустивши чоло…
***
Підіймається сонце, світліша,
Я прокинувся, мов сам не свій…
У кімнаті кричить гучно тиша,
І від сонечка падає тінь.
Моє рішення стало залізним,
Що сьогодні нікуди не йду.
Бо в тролейбусі смерть стоїть грізно,
Я, от розумний, її обману.
Хай чекає, я вдома побуду.
Добре, Бог мені все показав.
Бачиш як я це вигадав круто!
На роботі скажу, що проспав.
***
Цілий день я робив, що кортіло,
І під вечір я Богу кажу:
Я зберіг свою душу і тіло.
Можна дещо я ще попрошу?
Та раптово в спині заболіло,
Наче блискавка вдарила враз.
І холодним упало те тіло,
Яке б міг розчавити КАМАЗ.
Що було се? Це смерть, що чекала
В певнім місці, в назначений час.
Ігри з долею – це не забава,
Бо у Бога є інший приказ.
Чому бути, тому вже і бути.
Проти долі ніяк не попреш.
Назавжди пам’ятайте це, люди –
Бог все бачить, і вже не втечеш.
Філатова В.