***

Хочу побачити тебе хоч раз.
Так, безсумнівно, це дивно. Можливо
Глузд покидає мене у цей час,
В час, у який здобуваються крила.
Хочу побачити, як не крути…
Ніжно торкнутись долоні твоєї.
В пам’ять залишити це назавжди,
Мить невелика, проте – епопея.
Душу пронизують наче ножем
Згадки про шлях твій тернистий.
Важко. Болить, і пече, як вогнем
Серце скривавлене скоро вже трісне.
Скільки б ти міг написати іще,
Міг би багато створити поезій.
Нирки твої потрощили ущент,
Дозвіл не дали на вибір конфесій.
Ти – недосяжний, будь ласка, прийди.
Скажеш мені щось ласкаве.
Прикро приходити тільки у сні…
Я з нетерпінням чекаю появи.
Син України, великий поет,
Твори твої пречудові, казкові!
Щиро кохаю, Василю, тебе…
Вперше я так зізнаюсь у любові.

(с) Філатова Валерія