Позбавлю. Повернусь до молитов,
Під дзвони, до простого існування
Де всеосяйна у душі любов,
А не кохання.
І віритиму в триєднання трьох
(Забути зайве — вирвати, відтяти),
Любитиму між інших багатьох
Й тебе, як брата.
За ще живих і тих, хто вже помер
Проситиму у Ликів синьооких.
Серед нещадно-праведних сестер
Знайду я спокій.
Не пригадаю (Бог мене боронь),
Як відпалав листопад та зима вся.
Як ти любив дивитись на вогонь.
І як кохався.