Сідає сонце за діброви, і вітер тихо верби гне,
Десь глухо закричить зозуля, десь півень голос подає.
На перший погляд все спокійно, але ти тільки придивись…
Ти бачив море темно-синє, ти бачив цю блакитну вись?
А ці поля, як світ яскраві, чи ті зеленії гаї,
Де квітнуть квіті синьоокі, співає дівчина пісні?
Де на піску дитина грає, де парубок пшеницю жне,
І старий дід сидить у хаті, смакує пиво запашне.
І не кажи, що ти не бачив, яка чудова ця земля,
Де Україна, наче матір, тебе зростила з немовля.
Її джерела кришталеві, і навесні квітучий гай,
І ті пісні, що є у серці, ніколи ти не забувай.